КРІС ВІЛЬЯМСОН: Найгірше, що може статися в житті — це відсутність самоповаги. Чому?
НАВАЛ РАВІКАНТ: Це складне питання. Я дивлюся на людей, які не люблять себе, — і це, мабуть, найважча ситуація. Вони постійно борються самі з собою. А зіткнутися зі світом — і так достатньо важко. Ніхто не зможе любити тебе більше, ніж ти сам себе любиш. Тож якщо ти в конфлікті із самим собою, то зовнішній світ перетворюється на нездоланну перепону.
Складно сказати, чому люди мають низьку самооцінку. Це може бути генетика, а може — обставини. Часто, я думаю, причина в тому, що в дитинстві їх не любили безумовно. І це закладається дуже глибоко, на рівні ядра особистості. Але проблеми з самоповагою — це одні з найбільш обмежувальних.
Цікава думка: до певної міри самоповага — це репутація, яку ти маєш у самого себе. Ти завжди спостерігаєш за собою. Ти знаєш, що робиш, і маєш свій власний моральний кодекс. У кожного — свій. Але якщо ти не відповідаєш власним моральним стандартам, тим самим, до яких ти притягуєш інших, — це підриває твою самоповагу.
Тому, можливо, один із способів підвищити самооцінку — жити згідно з власним кодексом. Дуже чітко його сформулювати — і жорстко дотримуватись.
Інший спосіб підняти самоповагу — робити щось для інших. Якщо озирнутись на моє життя і запитати себе, чим я справді пишаюсь, — таких моментів небагато. І це не ті речі, яких ви могли б очікувати: не матеріальні досягнення, не навички, які я здобув. Це ті моменти, коли я жертвував собою заради когось чи чогось, що любив. Саме тоді, парадоксально, я відчуваю найбільшу гордість.
І хоча я це усвідомлюю через ментальні вправи, я впевнений, що на якомусь рівні мій мозок фіксує це й автоматично. Це говорить про те, що навіть якщо мене не люблять, шлях до любові — це самому дарувати любов, виражати її через жертву, через обов’язок.
Я вважаю, що такі вчинки можуть дуже швидко побудувати здорову самоповагу.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: Цікаво, що ти говориш про жертву. Бо часто люди кажуть: «Я так багато пожертвував заради своєї роботи». Але ж це, насправді, не жертва — це коли ти відмовляєшся від чогось менш важливого заради чогось, що для тебе важливіше. А справжня жертва — це коли ти дійсно платиш ціну.