У теорії ігор найвідомішою грою вважається "Дилема в'язня", але вона вся про обман: у ній рівновага Неша — це коли всі обманюють, і це стабільний, хоч і невигідний стан.
Єдиний спосіб грати у взаємовигідну гру — це коли в тебе довготривала гра з повтореннями. Але насправді це не найпоширеніша гра, у яку ми граємо в суспільстві.
Найпоширеніша гра — це так звана "полювання на оленя" (stag hunt). Суть її в тому, що якщо ми співпрацюємо, ми можемо вполювати великого оленя і отримати багату вечерю обидва. Але якщо не співпрацюємо — нам доведеться окремо полювати на кроликів, і кожен матиме лише скромну вечерю.
Ця гра має дві стабільні рівноваги:
Суспільство з високим рівнем довіри — це більш чеснотне суспільство, де я можу довіряти тобі, що ти прийдеш вчасно, зробиш свою частину справи й розділиш здобич по-чесному.
Ідеально — жити в системі, де кожен має власний набір чеснот і дотримується їх, — і тоді виграють усі. Але я стверджую: тобі не треба це робити заради інших. Це можна робити заради себе.
У тебе буде вища самоповага, і ти почнеш притягувати інших людей із високими моральними стандартами.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: Чи пішов би я сам із собою на полювання на оленя?
НАВАЛ РАВІКАНТ: Саме так. Якщо ти — людина, яка в довгостроковій перспективі сигналізує чесність і цінності, ти й притягнеш людей, які також етичні й доброчесні. Якщо ж ти — акула, то зрештою опинишся серед одних лише акул. А це — неприємне життя.
Це знову повертає нас до "тесту із зефіркою" (marshmallow test). Так, це дослідження зараз критикують, воно не проходить повторення у сучасній науці, але його суть — відмова від миттєвого задоволення заради більшої вигоди в майбутньому.
Я думаю, що багато чеснот мають не тільки моральне, а й егоїстично-раціональне обґрунтування в довгостроковій перспективі.