КРІС ВІЛЬЯМСОН: Так. Про любов…
НАВАЛ РАВІКАНТ: Одна з цікавих речей у любові — це те, що ти можеш спробувати згадати відчуття того, що тебе люблять. Повернись у той момент, коли хтось тебе справді любив або був закоханий у тебе, і спробуй відчути це знову, по-справжньому, повністю зануритися в це відчуття, відтворити його в собі.
А потім згадай, як це — коли ти любив когось. Коли був закоханим. І я зараз не обов’язково про романтичну любов, тож будь обережним із цією асоціацією. Я говорю радше про любов до брата, сестри, дитини, батьків — щось таке. Згадай момент, коли ти відчував любов до когось або чогось. І тепер запитай себе: що краще?
Я би сказав, що почуття, коли ти любиш когось, — сильніше, глибше, живіше, ніж почуття, коли тебе люблять.
Коли тебе люблять — це може бути трохи задушливо, занадто солодко, тобі хочеться відсунутися, іноді це навіть незручно. І ти відчуваєш, що якщо хтось надто занурений у це, ти наче втрачаєш свободу.
Натомість, коли ти сам любиш, — це розширює, відкриває, робить тебе кращим. Це мотивує стати кращою версією себе. Тому любов можна створити у будь-який момент, якщо ти цього хочеш.
Проблема лише в прагненні отримувати любов, у цій справі бути улюбленим — саме вона стає пасткою.