КРІС ВІЛЬЯМСОН: У гонитві за задоволенням ми піддаємося спокусі накопичення — чи то слави, чи то постійного порівняння себе з іншими. Соціальне схвалення притягує. Але як навчитися менше відволікатися на «ігри статусу»?
НАВАЛ РАВІКАНТ: Думаю, допомагає усвідомлення того, що ігри статусу вже не такі важливі, як раніше. У первісному суспільстві, скажімо, за часів мисливців і збирачів, багатства як такого не існувало — ти мав тільки те, що міг нести із собою. Зберігати багатство було неможливо, тож єдине, що мало значення, — це статус. Якщо ти мав високий статус, отримував усе найкраще першим. Але навіть тоді ти мусив заслужити цей статус — турботою про плем’я.
Зараз у нас з’явилася можливість створювати багатство: ти можеш створити продукт або послугу, масштабувати їх і забезпечити добробут для великої кількості людей. Це гра з позитивною сумою: я можу бути багатим, ти можеш бути багатим — ми можемо створювати щось разом. І, очевидно, ми всі набагато багатші, ніж наші предки. Це означає, що створення багатства — це добре.
Але статус обмежений. Це завжди гра з нульовою сумою: щоби хтось піднявся в статусі, хтось інший мусить опуститися. Так, існує багато видів статусу, деякі з них можна масштабувати, але все одно це не як створення багатства, яке теоретично не має меж — ми можемо жити на Місяці чи Марсі.
Усвідом, що ігри статусу завжди обмежені, завжди конфліктні — вони потребують прямої боротьби. А створення багатства — це просто ти й твій продукт. Тобі не треба воювати з кимось.
Так, на ринку твій продукт має бути успішним. Але це не те саме, що нападати на людей, заздрити, ворогувати, змагатися в статусі. Тому я вважаю, що ігри зі створення багатства приємніші, вони позитивні за природою, і вони дають конкретні матеріальні результати. Якщо в тебе більше грошей — ти можеш купити більше речей.
Покажи мені банк, де можна обміняти свій статус.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: Саме так. Це розмите і туманне.
НАВАЛ РАВІКАНТ: Так. Люди багатіють — і що далі? Вони хочуть статусу. Їдуть у Голлівуд, знімаються в кіно, роблять пожертви, їдуть у Канни або Давос. Вони намагаються обміняти гроші на статус.
Люди завжди хочуть того, чого не мають. І ми еволюційно запрограмовані на прагнення до статусу. Бо створення багатства не існувало до аграрної революції, коли з’явилася можливість зберігати зерно. Потім індустріальна революція вивела це на новий рівень, а тепер — інформаційна епоха.
Зараз створювати багатство простіше, ніж будь-коли. Так, це все ще складно. Але можливостей дуже багато. Є важелі впливу, доступ до знань, інструменти. Так, треба вчитись, розуміти й діяти — але це можливо для багатьох. Кілька століть тому ти народжувався кріпаком — і помирав кріпаком. Шансів майже не було.
Зараз це змінилося. І тому я вважаю, що краще зосередитися на іграх багатства, ніж на іграх статусу. Якщо ти намагаєшся побудувати велику аудиторію в соцмережах, стати відомим, а потім заробити на цій славі — це значно важчий шлях, ніж спершу стати багатим, а вже потім, якщо хочеш — слави.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: Багато хто робить саме так. І цікаво, що люди, які вже мають величезне багатство, — навіщо їм ще й статус? Адже більшість прагне статусу, щоби потім його обміняти на багатство. Якщо ти вже маєш «fuck you money», вже за межами потреб — навіщо йти в зворотному напрямку?
НАВАЛ РАВІКАНТ: Бо, як ти сказав, ми маємо глибоку біологічну історію прагнення до статусу. А багатство — це щось нове. Воно складніше для розуміння. Так, воно дає більше їжі, безпеки, виживання, але щоби по-справжньому зрозуміти впливи, обмеження, переваги та ризики багатства — потрібна неокора, тобто вища частина мозку. Це не інстинкт, це інтелект.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: То, можливо, причина грати в гру — виграти її й вийти з неї? Але виграти гру статусу й вийти з неї — важче, ніж із грою багатства?
НАВАЛ РАВІКАНТ: Добре сказано. Раніше не замислювався над цим, але ти правий. Люди завжди хочуть більше статусу, але багатства можна досягти й бути задоволеним.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: Саме так. Відчуття змагання — це й є суть рейтингів.
НАВАЛ РАВІКАНТ: Так. І це завжди гра з нульовою сумою.
КРІС ВІЛЬЯМСОН: Як-от список Forbes — найбагатші люди світу.
НАВАЛ РАВІКАНТ: Так. Але цікаво, що, наприклад, YouTube або iTunes щодня ставлять тебе в ситуацію змагання з іншими. Лайки, коментарі, перегляди, підписники — постійний рейтинг.